Юристи та посадовці про проблему інвестування в будівництво житла
Жовновський В.Т., генеральний директор юридичної компанії «Абсолют» .
- Приватні інвестори роками ходять і будуть ходити, шукаючи порятунку. Ні суди, ні винні у кримінальних справах особи не побудують житло. Скільки б не шукали в судах винних, будівництво не відновиться.
І не треба шукати причину у світовій кризі. Недобудови виникли ще до її початку. Причина афер – недосконалість нашого законодавства, безконтрольність будівництва, безвідповідальність забудовника, органів місцевого самоврядування.
Я 4 роки веду справу «Еліта-центр» і в мене складається враження, що держава взагалі намагається відсторонитися від проблеми й досі не відпрацьовано жодного механізму її вирішення.
Фролов М.Є., керівник юридичного відділу КП «Київський міський центр захисту прав споживачів.
- З веденням в дію закону «Про фінансово кредитні механізми, управління майном при будівництві житла» інвесторів категорично перестали визнавати споживачами будівельних послуг. Але цей закон не дає право громадянину контролювати, куди пішли кошти.
Я вважаю, якби в нас було законодавче право у приватних інвесторів контролювати, куди вкладаються кошти відразу після їх внесення на будівництво, такого б хаосу не було.
Ще одне, й досі суди визнають договори між приватними інвесторами та забудовниками, як договори про спільну діяльність, що заважає захищати права приватних інвесторів.
Раніше до введення закону про ФФБ, ми використовували норми Закону «Про захист прав споживачів», і користувалися нормою ст..1, що споживач – це громадянин, який замовляє послугу для задоволення особистих потреб.
Що є насправді приватний інвестор – це є замовник будівельної послуги і кінцева мета – придбавання товару – квартири.
Закон України «Про захист прав споживачів», навіть в тій редакції, якій він діє, жорсткий. Ст. 23 Закону передбачає відповідальність за порушення умов договору між споживачем та виконавцем у розмірі 100% вартості послуг, а якщо це порушення стосується групи осіб, то до 10 % від загального об’єму послуг. Уявіть собі, якщо при будівництві накласти такі фінансові стягнення. Крім того, стаття «права споживача в разі порушення умов договору між виконавцем» передбачає відповідальність за порушення термінів виконання роботи, послуги: виконавець сплачує споживачеві пеню в розмірі 3% вартості роботи за кожен день прострочення. І раніше ці норми діяли, а судові справи закінчувалися мировою угодою.
На мій погляд, якщо в Закон України «Про захист прав споживача» буде внесена стаття «права інвестора при порушення умов договору на капітальне будівництво», до цієї норми буде передбачено надання доступної достовірної інформації до моменту укладання договору, а саме про наявність дозвільних документів, відповідальність обох сторін за порушення термінів, з внесенням поправки 3% за кожен день прострочення, але не більше проінвестованої суми (бо можна розорити підприємство), безлад на будівельному ринку миттєво припиниться.
Хоменко К.М., начальник КП «Київський міський центр захисту прав споживачів.
- Чому я вважаю, що доцільно визнати громадян-інвесторів споживачами? Це надасть більше прав та прозорості у правовідносинах. Адже навіть маючи рішення судів, виконати їх практично не можливо, бо будівельна організація існує фактично на папері.
Зміни до Закону «Про захист прав споживачів» нададуть можливість контролюючим органам контролювати процес будівництва. Ще один з варіантів, як в Росії, за аналогією з фондом гарантування вкладів створити фонд гарантування вкладів приватних інвесторів.
Також є нагальна потреба надати більше повноважень громадським організаціям відповідно до Закону «Про захист прав споживачів».
Голубовський В.В., заступник начальника Головного управління з питань захисту прав споживачів.
- Сьогодні приватний інвестор виступає в багатьох ролях: він і дольовик, і учасник фонду, і користувач облігації, і т. інше, але як споживач фізична особа не звучить ніде. Як результат, всі ризики покладені на споживача.
Єдине повноваження, яке залишилося в нашому управлінні – аналіз договорів. Так ось вивчаючи багато договорів, аналізуючи їх, маємо висновок: за всіма своїми ознаками це типові договори підряду, а не спільної діяльності.
Тому є доцільним внести окремою статтею врегулювання правовідносин учасників будівництва. А другою частиною статті, врегулювання порушень умов договору.
А ще не завадило б прийняття нового закону, який би регулював фінансові дії та надавав державні гарантії фізичним особам, щоб вони не ставали потерпілими як інвестори «Еліта-центр».
Височин В.М., заступник директора Департаменту політики житлового будівництва та програми ЧАЕС міністерства регіонального розвитку та будівництва.
- Основна причина недобудов – фінансова площина. В міністерстві створена робоча група, яка
впродовж двох тижнів має напрацювати та подати пропозиції щодо виходу з ситуації, що склалася. Два питання треба вирішити: як добудувати там, де ступінь готовності 70% і як відновити довіру у громадян.
В Україні недобудованого житла більше 4 тисяч. Для того, щоб завершити зі ступенем готовності 70% треба близько 4 млрд. гривень. Але держава буде надавати допомогу лише тоді, коли отримає щось взамін, тобто повинне бути вільне від зобов’язань житло.
Думка депутата
Тищенко О.І., народний депутат України, член Комітету ВР з питань промисловості і регуляторної політики та підприємництва.
- В Комітеті якраз розглядаються питання щодо цих проблем. Як захистити споживача-інвестора? Взяти за основу таку концепцію, коли забудовник взагалі не мав би справи із споживачем, доки в нього не готовий будинок – відсутній товар. Він бере кредити в банках, будує і продає готове житло. Тоді б інвестор був захищений.
Можна й по іншому вирішувати питання. Держава може виступити гарантом захисту прав споживача чи інвестора, вона має за відповідати.
Я думаю, що це багатокомпонентна проблема. Вона торкається не тільки компетенції Верховної Ради, чи окремих Комітетів. Вона торкається і Кабінету Міністрів, торкається і Президента. Як зробити так, щоб все запрацювало в унісон?
Хороша ідея, щоб хоча б на першому етапі інвестор користувався Законом «Про захист прав споживача». Це як перший крок. Проблема більш широка і потребує великого кола учасників, які будуть її вирішувати.
