Це просто такий порядок…
Народ скаже, як зав’яже. За останні роки народна мудрість істотно оновилась. Багато нових приказок, афоризмів, жартів - узагальнення життєвого досвіду і поглядів пересічного громадянина на те, що робилося навкруги. «Якщо не можна по закону – вийде через суд», «Навіщо потрібна влада, якщо нею не можна зловживати?», «Скажи мені хто буде проводити незалежне розслідування і я скажу, що воно покаже», «Справжні доходи декларують лише ті у кого їх нема» і так далі.
Тяжка спадщина. Складається враження, що у деяких галузях державного управління і контролю ці управління та контроль взагалі втрачені. Візьмемо будівництво і розподіл землі. Вічні теми вітчизняної журналістики, як любов для поета або добро і зло для філософа. Тут завжди можна знайти щось новеньке, щодня якась нова захоплююча історія, вирують пристрасті, але добро майже ніколи не перемагає зло. Взагалі зло міцно вкоренилося у наше життя, ми до нього звикли і починаємо думати, що так і треба. Кого і чим зараз можна здивувати? Та й обурюються все менше. Коли зло стає нормою – до нього швидко звикають…
Повернемось до будівництва. Відвели Внутрішнім Військам України, як замовнику, земельну ділянку у Києві під забудову. Почали зводити супер-проект «Дніпровські вежі». Замовником стало Головне управління внутрішніх військ МВС України. Отримали бюджетне фінансування. Для будівництва «Дніпровських веж» ГУ МВС залучило різні приватні (не державні) будівельні компанії з правом продажу житла громадянам і юридичним особам, тобто також приватним інвесторам. Втім, коли замовником будівництва з державним фінансуванням виступає така солідна установа, поважне силове відомство, страж порядку, якому столиця довірила ділянку під забудову – хто ж відмовиться вкласти свої кошти? Кращу рекламу важко придумати. Таке будівництво мало б стати взірцем законності і порядку. Стало, але не законності і порядку, а полігоном для відпрацювання усіляких сумнівних оборудок з коштами довірливих інвесторів. Башти таки звели, але десь відсотків на сімдесят. Далі гроші кудись зникли і з 2000 року столиця має не житловий, а меморіальний комплекс, Пам’ятник Безвідповідальності та Безкарності, Монумент Ошуканому Інвестору. Вартість цих монументальних об’єктів за повідомленнями у пресі: державне фінансування - 127 860 000 гривень плюс кошти близько 300 приватних інвесторів (ще приблизно 90 000 000 гривень). Зараз тут триває підозріла вовтузня з недобудованими квартирами громадян аби позбавити їх прав на житло. Ласий шматок вартістю дев’яносто мільйонів. «Ми перед приватними інвесторами не відповідаємо!». Дійсно, будь-яке крутійство, тим більше будівельне, тільки тоді себе виправдовує, коли його доведено до логічного завершення. Грошики були, а тепер катма. І це не єдина оборудка з житлом силових структур. Читайте пресу. До речі, жодних офіційних спростувань. А що влада? Кажуть є якісь комісії, навіть парламентські, були кримінальні справи, когось вже кілька років ловлять. Взагалі, коли треба захищати права громадян – починаються дива, стає наша держава безсилою, безпорадною. Так вже повелося ще з часів сумнозвісних трастів і судячи з усього триває і досі.
Тепер інша проблема - земельне питання, забудова берегів наших річок. Складається враження, що Водний кодекс Укрїни вже давно скасовано. Точніше, таких кодексів тепер два – один для олігархів і багатіїв, другий – для решти. Якщо є гроші, будуй де і як завгодно. Так, забороняється будівництво у прибережних захисних смугах – 50-100 метрів від урізу води річок (ст.88-89 Водного кодексу). Заборона є, але для кого? Хоч один маєток за кілька метрів від води знесли? Тільки спробуй, з можновладцями не шуткують. Коли ж звичайний рибалка сів не там і закинув у воду не те, що треба – ось тут від караючого меча закону його вже ніщо не врятує. Хіба що кільканадцять гривень хабара… Чисельні земснаряди безжально руйнують наші водойми, аби збудувати «хатинку» для чергового Повелителя Невідомо Як Зароблених Грошей. Та й без земснарядів можновладці не нудьгують. Особисто мені сподобався пан, що перегородив парканом шлях вздовж берега Дніпра недалеко від Києва і вибудував там собі маєток біля самої води. Ні обійти, ні об‘їхати. Спробуй такого не поважати.
Отже, земельні відносини і будівництво. Сфера державного управління і контролю нібито існує, платню чиновники отримують, а порядку, як не було так й нема. Виникає питання – чим у цій сфері керує держава і що вона контролює. І так у багатьох інших галузях управління. Поміняли міністрів, губернаторів, призначили вибори. І що? Добудують «Дніпровські вежі» аби остаточно не пропала сотня мільйонів державних коштів і люди нарешті отримали житло? Приберуть маєтки знахабнілих багатіїв, які знищують наші річки, озера, панів, для яких законі не писані? Повертаємось до народної мудрості. Що було бачили, а що буде – побачимо…
Артем Гонта
